Фан-сервіс вважається одним із складників жанру легкої еротики. Однак чому його найчастіше застосовують в аніме, вікове призначення якого розраховане на вік 10-16 років? У такому віці, коли захована батьками «Кама Сутра» зачитана до дірок, а в кіно для дорослих не пускають. Мені видається, що справа тут в загадковій східній душі, і, в не менш загадковій, японській історії.
Маленький історичний екскурс
Ні для кого не секрет, що основою аніме стала манґа (manga – японські комікси). Історія манґи налічує вже понад 700 років. Але так далеко ми заглядати не будемо, це вже тема для окремої статті. Те, що нас цікавить, з\’явилося значно ближче до нинішнього дня. Раніше, приблизно на початку минулого століття, манґа орієнтувалась на дві аудиторії. Манґа для дітей і манґа для дорослих. Такий поділ проіснував близько 20 років, допоки Японію не поглинула війна. Випробувавши на собі міць ядерної зброї, країна сонця, що сходить капітулювала. Однією з перших в країні стала відроджуватися саме індустрія зі створення коміксів. Осаму Тедзука був на той час одним з найвідоміших манґак (художник що малює японські комікси) в Японії. Саме йому зобов\’язаний своїм народженням новий, підлітковий жанр в манзі. Привабливість дитячих коміксів і розкутість дорослих сюжетів миттєво завоювали популярність у читачів. Настав час еротики і сексу. Оскільки для нової частини читацької аудиторії – підлітків, ця тема завжди перебувала на першому місці в рейтингу життєвих цінностей, в 1968 році на світ з\’явилася гумористична манґа «Школа безсоромності», манґаки Го Нагай, що отримала величезний позитивний резонанс у читачів і таку ж величезну хвилю обурення у батьків. Трохи пізніше, Го Нагай та журнал «Сенен Джамп» закріпили успіх випуском другого еротичного коміксу – «Сімейка Абасірі». Історія молодої дівчини – Кікуносуке Абасірі, яку батько відсилає у школу-інтернат, де дівчину спіткала жорстокість однокласників, прославила Го Нагая і нівелювала запал обурених батьків. Ера еротично-підліткової манґи розпочалась.
Тедзука, тим часом, переносить жанрові складові коміксів в аніме. Ігноруючи досвід західних аніматорів, метр запозичує стиль для анімації, що був притаманний манзі. Пам\’ятаючи про успіх Го Нагая, в 1969 році Тедзука знімає «Казки 1001 ночі» – перше повнометражне аніме з елементами еротики. Але, на його жаль, повторити успіх «Школи безсоромності» не вдалося, і режисер відійшов від хентаю. І лише вихід на відео «Лоліти» і «Вершків першої ночі» у 1984 році повернув жанру хентай втрачені раніше позиції. Позиції, з якими він не розлучається досі.
Сексуальне виховання
Якщо в Україні до 1991 року «сексу не було», не кажучи вже про «тичинково-маточкове» вихованні в радянських школах, то в Японії ніколи не приховували від дітей існування сексу. Більше того, аж до другої половини ХІХ століття, 14-річні юнаки в Японії вже вважалися «чоловіками» і могли одружитися, якщо дівчині виповнювалося 12 років. Виходить, що категорія підлітків, за Західними канонами, в Японії вже була дорослою верствою суспільства.
Японія – сучасна країна, її не назвеш «відсталою». Але в ній і донині існують «свято хлопчиків» і «свято дівчаток», які щорічно відзначаються всією країною. Так з дитинства виховується культура мужності і жіночності, прищеплюються почуття і навички поведінки, особливі вміння, необхідні кожній статі. Це і є «статеве виховання» (на відміну від «безстатевого») – виховати справжнього чоловіка і справжню жінку.
Мало хто знає, скільки головних героїв і героїнь аніме-серіалів (коміксів і ігор) при західній локалізації додають собі вік. Якщо в західному кіно 28-30 річні актриси старанно зображають з себе 16-20-річних юних героїнь, то в аніме, спостерігаючи за еротичними переживаннями 18 річної дівчини, сміливо скидайте 2-4 роки від її віку. Мабуть, саме стільки років було героїні в оригінальній манзі або первісній японській версії сценарію. Ідеал краси в Японії – це краса підлітка. Краса юної дівчини там цінується значно вище за пишні форми сформованої жінки.
Звідси і «підліткова» спрямованість сексуальних ідеалів для японців. Тому саме підлітки і стали основними героями еротичних і фан-сервісних серіалів.
Поява популярного явища
Поява терміну «фан-сервіс» відноситься до кінця 80-х. Проте, в 1985 році, на екранах японського телебачення пройшов показ 24-серійного ТБ серіалу «Брудна парочка» (Dirty Pair). Створений на творі Такасіхо Харуко, серіал оповідав про двох співробітниць, прототипу поліції майбутнього – Кей і Юрі. Одягнуті у вельми відверту уніформу, дівчата наводили порядок на вулицях міста, часто руйнуючи все на своєму шляху. Саме в «Брудній парочці» вперше фан-сервісу, в сучасному його значенні, було виділено багато серіального часу. Потім, в 1988 році, з надр відомої українському глядачеві студії Гайнакс, з\’явився ОВА-серіал «Gunbuster». В історії про Норіко Токая, яка намагається повторити славетний шлях свого батька адмірала Юзо Токаю, також знайшлося чимало місця для фан-сервісу. Тим паче, коли в серіалі задіяні дівчата-пілоти і пілотовані ними меха-роботи. Варто також згадати і про дві пародії студії Гайнакс – «1982 Otaku no video» і «1985 Otaku no video», по своїй суті, вони також містять у собі фан-сервіс.
Але все ж вважається, що перше офіційне використання терміну «фан-сервіс» належить Кіму Тонгюну.
Фрагмент повідомлення в ньюс-групі rec.arts.anime.
Повідомлення від Тонгюн Кім
Тема: Re: Silent Mobius
Від 16.11.1991 час 2:44:22
«…Я абсолютний фанат \”Silent Mobius\”, але я не засліплений ними настільки, щоб не помічати їх недоліків. Я згоден, що було б краще, якби це був не півтора-, а двогодинний фільм, щоб іншим персонажам приділити більше уваги. Також мені не сподобалася ідея показати Арслана з Silent Mobius, оскільки у Арслана Сенкі зовсім інші шанувальники. У той же час, я вважаю, що фільм був зроблений заради фан-сервісу та / або для того, щоб перевірити потенційний ринок для більшого проекту…»
З цього моменту термін «фан-сервіс» стали використовувати в різному контексті. На час випуску студією Гайнакс в 1995 «Neon Genesis Evangelion», фан-сервіс уже був відомий повсюдно. Це пояснює, чому в прев’ю для наступного епізоду, Місато часто закликала до більшої кількості «сервісу» або обіцяла, що його буде більше. Поступово, захоплюючи все більше і більше часу в основного сюжету, фан-сервіс перетворився на окремий жанр аніме.
«Фан-сервіс» – як і що?
Якщо пересічного українського анімешника запитати: «Що таке фан-сервіс?», то навряд чи ми отримаємо відповідь, яка сильно різнитиметься від фразами: «Голі груди» (в оригіналі, мабуть, прозвучить вульгарніше), «Трусики з усіх ракурсів» і «Переодягання кавайної красуні». Не сперечаюся, це одні з головних складових нинішнього поняття фан-сервісу. Але! Мало хто знає, що фан-сервіс спочатку планувався як гумористична складова сцени, покликана відволікти глядача, або ж відверта пародія на звичне дійство.
Сам термін «фан-сервіс» (часто пишуть «фансервіс») означає наявність сцен чи образів, що мають єдину мету – привертати увагу глядача. Насамперед чоловічу аудиторію, але фан-сервіс може також бути спрямований і на жіночу аудиторію. Аніматорам для виконання циклу фонів потрібно безліч часу, тому вони починали додавати в малюнок різні дурниці, щоб зробити свою роботу веселішою. Як, наприклад, відбитки Enterprise з «Star Trek USS» в «The Nolandia Affair», або Kei з «Dirty Pair» на фоновому плані фільму «Northstar». Дещо можна помітити в «The Simpsons», але все ж це характерніше для аніме, зробленого для кінотеатрів та відео, ніж для телевізійного. Фан-сервісом почали називати моменти, не пов\’язані з сюжетом, але цікаві глядачам. Раніше, головна героїня серіалу прокидалася, снідала і бігла до школи. Елемент фан-сервісу додав в цю частину сценарію душ і одягання в шкільну форму. В сцену лютої стрілянини по озброєному противнику, фан-сервіс додав великі кадри, де задиралась спідничка у грудатої героїні. Зі зростанням популярності аніме, в комедіях стала часто використовуватися пародія на кліше з популярних аніме-серіалів (приклад – «Puni Puni Poemi»). Здавалося б, жодного сюжетного сенсу ці сцени не несуть. Зате додають чималу дещицю задоволення від перегляду. Поступово, від серіалу до серіалу, рамки фан-сервісу розширювалися. Насьогодні, основними прикладами прояву фан-сервісу може слугувати цей факт:
У великих японських містах великою популярністю користуються досить оригінальні магазини. На перший погляд може видатись, що це абсолютно нормальні торговельні точки, де продають різноманітний жіночий одяг і білизну: трусики, ліфчики, колготки, шкільну форму… Проте відвідують ці магазини цілком солідні дядечки різного віку, які зосереджено риються на полицях з фотографіями напівголих «дзесекусі» – школярок, які продають магазину свою брудну білизну. Замість того, щоб кинути білизну в пральну машину, хитрі японські німфетки частенько вирушають в подібні магазини, де їх для початку фотографують у відвертих позах. Після чого ношені трусики юних красунь за певну плату перекочовують в руки продавців. Далі трусики і прикладена до них касета з аудіозаписом збудженого голосу господині закатуються в консервну банку, яка і відправляється на полицю в очікуванні покупця, з не зовсім звичними вподобаннями, а просто кажучи, еротомана-нюхача.
Фан-сервіс в аніме можна охарактеризувати такими моментами:
• Напівоголені дівчата / жінки;
• Сцени, в якому ракурс камери перебуває на підлозі (сцени в яких видно трусики);
• Двозначні пози;
• Сцени з оголеною натурою, але без фізіологічних подробиць (насамперед ванна і душ);
• Сцени з переодяганням.
Однак, у нашій країні мало кому відомо, що фан-сервіс також включає такі речі, як запуск Меха (гуманоїдних засобів пересування та ведення бою), що повторюють найефективніші сцени бійки тощо. Тобто, якщо щось в аніме не має особливої ваги для сюжету, але показується нав’язливо, то це теж фан-сервіс, в тій чи іншій формі.
«Героїв» потрібно знати не тільки в обличчя
Останнім часом фан-сервіс отримав ще один складник. Новою його формою може називатися створення додаткових серій для шанувальників конкретного твору. Вони практично не пов\’язані з оригінальною історією, а «експлуатують» популярність головних героїв. Прикладом цього може слугувати «Ai Yori Aoshi ~ Enishi ~ Beautiful Snow» 15-хвилинна ОВА, зроблена спеціально для фанатів «Ai Yori Aoshi». Або ж відверто фан-сервісний «Chobits – 27 Special [Chibits: Sumomo and Kotoko Deliver]» для фанатів Чобітів.
Фан сервіс – еротика не для дорослих?
Залишилося визначитися з найнагальнішими для пильних батьків питанням. Чи варто рівнятись на Захід, чи дозволити нашим дітям дивитись фан-сервісне аніме з країни, де найнижчий у світі рівень злочинів на ґрунті сексу? Перш ніж прийняти остаточне рішення, прошу (або раджу) подивитися хоча б декілька, зазначених вище, серіалів. Ви на власному прикладі переконайтеся в тому, що фан-сервіс не несе в собі нічого аморального і збоченого. Що елементи фан-сервісу – всього лише додаткове джерело веселого і безтурботного сміху глядача або ненав\’язливий привід загострити його увагу на певному моменті сценарію. Це гумор, що частенько трапляється в нашому житті та має легку еротичну оболонку, без якої життя було б тьмяним і прісним.
