У нашій спільноті досить часто лунають жартики про Боку но Піко як… гм, “аніме”, яке треба подивитися першим, і загалом часто його радять жартома неофітам. Більшість так чи інак чула, про що це аніме. Хоча б у загальних рисах. Зазвичай воно шокує глядача уже своєю темою: дорослий чоловік знайомиться з юним хлопцем, і вони роблять різні нечестивості… Але зараз ми спробуємо проаналізувати це аніме глибше, і побачимо, що все може бути навіть гіршим, ніж здавалося… і сюжетно продуманіше, ніж це годилося б для малосольного хентаю… Отож, поїхали!
Взагалі, цей хентайний тайтл складається з трьох серій, між якими є безпосередній сюжетний зв’язок. Перша серія – це, власне, зав’язка й змалювання саме того легендарного сексу між чоловіком і дитиною, з яким і асоціюється “БнП”. І почати варто з того, що перед нами не просто секс осіб різних за віком, але однакових за статтю, а справжнісіньке зґвалтування. Отой самий дядько, Тамоцу, на початку серії спочатку видивляється на жіночі дупці, але, схоже, вони не викликають у нього особливого захвату, тож він прямує до бінокля, де підглядає за відпочивальниками на пляжі… зокрема й чоловіками, і до чоловіків він придивляється значно більше. Потім він бачить Піко, захоплено спостерігає за ним – колишня байдужіть одразу зникла – і, вочевидь, починає ще тоді жадати його. Згодом він зустрічає Піко в кафе (чи готелі, чи барі, начхати) і починає повільно втрачати контроль. Протягом розвитку сюжету ми бачимо, як він повільно доходить до межі, спочатку цураючись хлопця, потім все більше до нього прихиляючись (тримає за руку, обнюхує), аж до моменту, коли вже не здатен себе стримувати у сумнозвісній сцені в машині. Тобто ми бачимо, що він, можливо, жив більш-менш соціально придатним, але, вочевидь, через свої девіації, самотнім життям, і чітко усвідомлює, до чого схиляє, як тоді він думав, молоду дівчинку. І тут ще один цікавий момент: окрім того, що педофіл, Тамоцу ще був і латентним гомосексуалістом: як вже писали, на початку він стежив за чоловіком і не реагував на жінок… але він цього не здатен визнати, саме тому він дивується, коли розкриває в машині стать Піко, і саме тому він пізніше починає вдягати Піко у жіночий одяг: вочевидь, йому тяжко визнати свою гомосексуальність. Тобто, по суті, ми спостерігаємо за педофілом, який вистежив, приманив, а потім зґвалтував малолітню жертву, а це, погодьтеся, неабиякий злочин.
Тепер щодо Піко. Якщо взагалі подивитися, хто він, то відкриється досить сумна істина: це не потрібна нікому дитина, батьків якої ми жодного разу не бачили, яку виправили на літо кудись до діда, а тому діду на Піко теж якось чхати, він лише робить його своїм офіціантом. Але головне, він просить – увага – якогось дорослого чолов’ягу погратися з його малим, бо в того нема друзів (що є ще одним очком на користь “доступності” Піко для зґвалтування). До слова, саме так більшість зґвалтувань і трапляються – жертв обирають не за якимись особливими рисами, а зважають на банальний недогляд, саме тому найчастіше малолітні жертви зґвалтувань – це діти, за якими батьки особливо не стежили і не вчили поведінки з незнайомцями.
Сам же Піко – просто безпосередня дитина. Якщо подивитися на його поведінку протягом всієї першої серії, то ми нічого, крім дитячої поведінки, і не побачимо. Усі сексуальні підтексти у поведінці Піко знаходив лише Тамоцу, а Піко ж сприймав його, як старшого друга: грався, бігав, дивився у бінокль, ласував морозивом. Нам не показали, скільки часу вони провели разом до першої сцени зґвалтування, але, вочевидь, часу спливло чимало, протягом якого Тамоцу постійно катав Піко на машині (а це ж 2006 рік максимум, можна уявити, як круто було бідному малому кататися на передньому сидінні в машині), купував йому солодощі, та ще одяг (і навіть після сцени вдома в Тамоцу Піко просить у нього купити одяг – можна лиш уявити його бідність і непотрібність, якщо йому навіть цього не вистачає). Тобто Піко був залежний від Тамоцу: як єдиного друга, якого-не-якого, і ще як невичерпного джерела подарунків. Піко, який ріс на самоті, без Інтернету, просто не міг отримати в своєму віці хоча б азів сексуальної освіти, аби взагалі зрозуміти, що ж відбувається і чого від нього хоче Тамоцу. І, показово, що до кінця він цього так і не зрозумів – ясна річ, ґвалтівник йому нічого не пояснював.
Коли почалася та сама сцена в машині, то Піко ще й всіляко відмовлявся, бо боявся, говорив про поспіх, про морозиво, яке може впасти, і так далі, тобто він навіть не хотів сексу, чим би він собі його не уявляв, а про те, чи було йому взагалі це хоча б приємно, теж нічого невідомо, бо він на такі питання відповідав лише: “Я не знаю”. Бо, по-перше, і справді не знав, що відбувається, а, по-друге, він замкнений із голим дорослим чоловіком в машині, якого ще не й хочеться образити, щоб він не перестав бути його другом і тим самим джерелом подачок. І, звісно, це лише аніме, тому Тамоцу не завдав Піко пошкоджень, але в реальній ситуації фізичні ушкодження у Піко, звісно, були б. Зрештою, можливо, частково Піко й було приємно, все ж, саме таке відчуття зазвичай викликає еякуляція. Але це аж ніяк не виправдовує дій Тамоцу.
Вочевидь, Піко інтерпретував те, що з ним сталося, як апофеоз дружби, як вияв дружнього почуття, чи як гру. Так трапляється і зі справжніми зґвалтуваннями: малолітні жертви просто не знають, як на це реагувати і не знають, що з ними сталося. Вони навіть не знають, соромитися цього чи ні, саме тому вони можуть не розуміти, чому інші люди можуть їх цуратися.
Більше того, є підстави думати, що Піко все ж було погано, бо після сцени в готелі (чи вдома у Тамоцу) він тікає від ґвалтівника, і причому неабияк далеко, що той насилу його знаходить. Тамоцу легко може інтерпретувати це як образу, “що не сказав, ким він є для нього”, але це можна зрозуміти і як небажання Піко продовжувати “стосунки”, через що Піко навіть вистиг волосся і втік бозна-куди, аби лиш не переживати того всього знову. Ба більше, він втік на кладовище, і нам не кажуть, чому саме туди. Може, він самотній, бо померли його батьки, і він вирішив хоча б туди втекти, щоб навідати їх після всього, або ж останні події викликали в ньому навіть суїцидальні думки.
Друга серія легша для сприйняття, і замість зґвалтування ми бачимо там гру двох дітей, однаково неосвічених сексуально. Якщо подумати, як саме здійснюють хлопці статевий акт, то можна побачити, що Піко просто мавпує Тамоцу у поведінці з Чіко: адже тепер саме він, Піко, “старший друг”, отже, зобов’язаний робити те ж саме з Чіко. Але це в них не виходить за межі гри, мимовільної забавки, не можна говорити про те, що почуття між ними більші за дружбу. До речі, у цій серії, та й наступній, ми бачимо, що Піко та Чіко навіть не гомосексуалісти – їх вже починає приваблювати жіноче тіло та протилежна стать.
Сюжетно друга серія теж дивна, адже в Піко вже відросло обстрижене волосся, і він грається в зовсім іншому місці, хоч і не зрозуміло, скільки часу минуло, і як він там опинився. Сестра Чіко без заперечень приймає його в свій дім і годує, наче знає, що він безхатько (та й взагалі, до неї купа питань, зважаючи на її поведінку), і при цьому Піко жодного разу не згадує Тамоцу, жодним словом. Можливо, після сцени на пляжі в першій серії ґвалтівника таки хтось помітив і посадив за ґрати, а малий тепер просто намагався все забути.
Ще доказом на користь того, що Піко робить статевий акт з Чіко неусвідомлено, просто мавпуючи ґвалтівника, є те, що перед початком анального сексу він каже Чіко: “А зараз тебе час карати!”, хоча за сюжетом карати Чіко й не було за що, – але саме таке слово, “карати”, вжив і Тамоцу, коли вирішив почати аналогічний процес ще в машині зі своєю жертвою.
Що б там не було, а для Піко й Чіко це так і лишилося грою через їхній юний вік, веселою забавкою, як гра в квач, але особисто мені було моторошно усвідомлювати, що ця гра – наслідок дій педофіла та зламаного життя Піко. За безневинною грою дітей ховалася трагедія.
Про третю серію важко щось сказати. Вона занадто… метафізична. Діти гуляють порожнім містом, де є купа розваг, але немає ніяких людей, жодних дорослих чи дітей, у парку й на атракціонах порожньо, все навколо покинуте, і в цьому світі є лише вони і третя… істота, Коко, яка каже, що “знає тут геть усе”, може керувати цим світом… і до якої Піко та Чіко в кінці серії підіймаються, на вежу, себто вгору, на небо, що можна інтерпретувати, як смерть обох дітей і те, що їх зустрів якийсь шініґамі-посередник між світами (адже невідомо, що потім з ними двома робила сестра Чіко, коли спіймала їх на гарячому й відповідно відреагувала. Така людина теж здатна на будь-що).
Можна взагалі впасти в теорії і припустити, що Піко помер ще раніше, у першій серії, або ж від рук Тамоцу, або ж скоїв самогубство, тому після пошуків Тамоцу нам і показали його саме на кладовищі, а не деінде. А в другій серії він, у нагороду за свої муки, на тому світі зустрічає нормальних друзів і отримує купу речей та солодощів…
Що не думати про цю аніму, а зрозуміло одне: у ній дуже сумний, темний сюжет, який показує нам все найтемніше в людях, дорослих і відповідальних за свої дії людях, і як це відбивається на дітях. Важко чітко окреслити героїв і події аніме, адже занадто багато в ньому недомовок і етерного часу на сексуальні сцени. Може, це все просто мої домисли, а насправді там усе любо-мирно, як і здається неозброєним оком. Хтозна. Якщо я все ж маю рацію, то, певно, головна проблема цього аніме – те, що це хентай і моторошні моменти через це сексуалізуються, бо цього ж вимагає жанр. А з цього сюжету можна було б зліпити непоганий трилер.
