Цьогоріч тематикою Falkon-у було майбутнє. Отже, більшість презентацій та зустрічей зосередилася на справах кібернетичних, науково-фантастичних, винахідницьких і так далі і тому подібне. Побачене справді дало причини задуматися над завтрашнім днем. І не тільки людства, але й фестивалю загалом.
Кількість банерів, плакатів у місті та інших форм інформування про подію перед її початком, на мій погляд була мізерною. Проте із наближенням до місця проведення мені відкрилася кількість учасників фестивалю і вона м’яко кажучи перевершила мої сподівання. Можливо причиною була велика кількість цікавих гостей, перелік яких зайняв більше двадцяти сторінок в інформаційній брошурці, а можливо фестиваль знайшов інші, ефективніші шляхи просування щоб досягнути саме тої авдиторії, яка йому потрібна. Також не забуваймо про осіб, для яких відвідування Falkon-у – щорічна традиція.
Отже, про людей. У найцікавіших місцях було яблуку ніде впасти, а ще додайте факт, що кожен з цих осіб має костюм улюбленого персонажа (чи його елемент), або загалом цікавий образ, плакт фрі хаґс або куплений мерч, лук зі стрілами або маску… Загалом так буває на кожному подібному фестивалі і створює безцінну атмосферу взаєморозуміння. Проте з огляду на кількість учасників і те, що значна частина фанів фантастики －інтроверти і вони не дуже добре почуваються у великих натовпах, то я б радила організаторам або знайти більшу територію, або поводити Falkon трохи раніше, в теплішу пору ніж листопад, щоб частину розваг перенести на вулицю. Відомо, що в дійсності вирішити подібні речі не так легко як написати у відгуку, але все ж я вважаю, що питання варте уваги. А більша кількість учасників фесту завжди свідчить про його значимість.
Повертаючись до атмосфери, вона була цілком приємна та безпечна. На другий день я стала свідком, як на територію Тарґів Люблін намагався проскочити підозрілий гість і його не впустили. На вулиці була паскудна дощова погода, і це дуже контрастувало із затишком на місці проведення. Особливо це відчувалося у величезній залі, де можна було залучивши свою компанію, чи зібравши на місці, в тиші та спокої випробувати одну із настільних ігор.
Тому на цьому фестивалі у мене з’явився висновок, що оточені усілякими страховиськами та муляжами зброї, фани фантастики －це наймиліші та найдобріші люди, які віддані своїм захопленням пригортають до серденька куплений мерч з улюбленої серії. Також доказом атмосфери добра буде акція допомоги для хворої дівчинки, до участі в якій заохочували волонтери. І вже доброю традицією на Falkon-i є присутність ятки, де купивши сувенір можна було заодно допомогти покинутому котику чи собачці.
Про зріст популярності фестивалю свідчить також більша увага ЗМІ. Радіо-станціям вдалося навіть організувати свої локації та вести трансляцію з самого епіцентру події. Гадаю, це вельми хороший метод, бо навіть у випадку браку матеріалів можна було схопити цікаву особу, що проходить повз, і посадити в крісло для допитів (інтерв’ю).
Сцена цьогоріч була оформлена краще, вже із подіумом (що дуже важливо для косплеєрів) та із завісами, які відділяли святую святих від інших галасливих місць приміщення (наприклад арени). На жаль навіть із такими умовами було непросто протиснутися та обрати хороше місце під час найважливіших дійств. Великий плюс за відділену зону для швидкого пересування до сцени. Тут для нас та інших агентів змі косплеєри спокійно собі позували для фото без зайвого руху в тлі.
Із кожного закутка головної зали можна було без проблем пробратися до прилавків із гастрономією. Відвідувачі не проходили квест: “пронеси їжу крізь натовп” і спокійно зі своїм тістечком чи канапкою сідали дивитися виступи та дискусії.
Наступні 50 сторінок у брошурці займав власне перелік цих дискусій, презентацій, турнірів та інших цікавих подій. На жаль факт їхньої присутності для багатьох відвідувачів могло зіпсувати лише те, що це нагадувало лабіринт Мінотавра, де Мінотавром буде відчуття “я купив квиток, але нічого толком і не побачив”. Так само як і в програмі, в локаціях бракувало чітких дороговказів. На місці організаторів я б погрупувала у програмі події за фендомами чи блоками, щоб припустимо особа зацікавлена лише комп’ютерними іграми, точно знала що варте її уваги. Оскільки територія в більшості – одна гігантська зала, було б непогано відділити сектори умовними лініями та повісити розпорядок на кожну закриту та відкриту локацію. Це б допомогло краще впоратися із непередбачуваними змінами в програмі та збільшити число людей в місцях, де їх реально треба. І всі тоді будуть щасливі: і презентатори, і учасники.
Також я розчарована, що організатори ніде більше не використали маскота, яку помістили на постерах та плакатах. Можна було б розкласти її силуети біля важливих пунктів, або переодягнути у повноцінний костюм добровольців-інформаторів. Вже через годину перебування на фесті я геть забула про його тематику, тому тут на місці організаторів я додала б елементи оформлення у фіолетових, неонових барвах, урбаністичні, космічні мотиви, і так далі і тому подібне. Бо вийшло так, що окрім деяких воістину тематичних місць, нічого про задуманий концепт особливо не нагадувало.
Помітно зросла кількість анімешного мерчу на прилавках. Топ-три трендів цього року:
1. бокси із наборами по різних фендомах;
2. плоскі зображення персонажів як альтернатива фігуркам;
3. шапочки із милими мордочками /звірями/ пікачу, чи просто котячі/кролячі обручі, які під час натискання на звисаючі лапки піднімають вушка. Додатково тут дописую шапку у формі лицарського шолома.
Серед виставок популярністю користувалися картини “У пошуках демонів”, галерея косплеєрів із Зоряних воєн, кафе з мешканцями далекої-далекої галактики із Зоряних воєн, виставка мініатюр із цих же Зоряних воєн, виставка оріґамі включно із майстер-класами і намет для дітей, де вони могли випробувати себе в ролі умовних божевільних вчених, роблячи хімічно-фізичні досліди.
Чудовим шансом для косплеєрів-новачків була розмова із досвідченими майстрами у цьому ремеслі, які діють ще з незапам’ятних часів, коли навіть найпростіші елементи для образів треба було здобувати із закордоння. Особливо цікавими мені видалась нитки розмови про різні течії косплеєрства, реакцію найближчого оточення на “дивне” захоплення та покоління ґіків, яке раніше пережило що суспільство сприймало їх як диваків, а зараз виховало своїх дітей у дусі фантастики.
Також у суботу публіка мала не тільки хліб, але й автентичне видовище у вигляді гладіаторських боїв. Це були майже справжні битви, оскільки дзвеніла сталь зброї та пластин обладунків, а ефектне і заодно безпечне володіння ними потребує певних тренувань. Глядачам сподобалася акторська гра ведучого та гладіаторів, і вони теж намагалися поводитися як люд у фільмах про Рим. Ризикну порівняти, що в античні часи саме це кровопролитне видовище виконувало роль сучасних екшенів.
Мабуть кожна подія Falkon-у заслуговує на абзацик у цьому відгуку, але навіть я не можу перебувати в кількох місцях одночасно. Що обов’язково варто загадати, то це виступ акторської трупи Golf III. Публіка викликала їх на біс. Більшість сценок хлопці зіграли імпровізуючи за пропозиціями із залу: зав’язка або місце дії. Урізноманітнювала все форма акторських ігор: наприклад один учасник час від часу має змінити перебіг сценарію, роль, або емоцію; глядач укладає завмерлих акторів у довільну позицію і вони повинні розіграти з цього сценку; глядачі пишуть фрази з фільмів і ці картки висипають на сцену, толі коли бракує ідеї для наступної репліки актор бере одну картку і тоді сценарій змінюється припустимо в напрямку: “Я твій батько”. Найдовша та найсмішніша сценка була створена за розповіддю особи з публіки про свій вчорашній день. Із загальних фраз вийшла цілісна історія із кількома гумористично-сюжетними лініями. Також Golf III були ведучими косплей-конкурсу.
Сподіваюся у майбутньому організаційний пункт фесту покращиться і ні я, ні інші автори відгуків більше не писатимемо подібних зауважень, що були згадані вище. Хай там як, якщо рандомний анімешник вирішить відвідати Falkon, він із більшою ймовірністю отримає більше позитиву.
Назва Falkon 2.0 асоціювалася з якоюсь реінкарнацією та переосмисленням і в Cіtadel-і Suriusza є всі шанси досягти ще вищого рівня свого фесту, та чим більше ми робимо, тим більше від нас вимагають.
(Відзвітувала L.A. спеціально для Міцурукі)
